Письменниця Валерія Чорней: «У моїй творчості ніколи не буде права на безнадію»
Валерія Чорней — українська письменниця, чий дебютний роман «Яблуко в тайстрі» став справжнім літературним явищем завдяки унікальній манері письма, яку критики порівнюють із вітражем. За лаштунками її творчості ховається глибока особистість, яка поєднує письменництво з професією грумера та постійним психологічним самопізнанням.
Досьє: Валерія Чорней народилася 1986 року на Буковині в родині різьбяра. Окрім написання книг, вона займається професійним доглядом за тваринами, захоплюється фотографією та психологією. Її дебют 2016 року був відзначений як філософська розповідь про красу людської душі.
PROTECTEDIMAGE…END
Історія створення дебютного роману
Робота над книгою «Яблуко в тайстрі» тривала тринадцять років, хоча це не був безперервний процес. Валерія зазначає, що перші начерки зробила ще в дев’ятому класі, а згодом поступово оформлювала свої емоційні переживання у цілісний роман у стилі літературного примітивізму. Сьогодні авторка згадує про цю роботу з іронічною усмішкою, визнаючи, що як особистість вона вже давно змінилася.
Зворотний зв’язок від читачів
Після літературного туру Україною авторка отримала сотні відвертих листів, багато з яких були сповнені болю та трагедії, особливо від читачів зі Сходу країни. Вона зізнається, що проживала кожну історію разом зі своїми читачами, через що після завершення гастролей навіть потребувала тривалого періоду тиші для відновлення емоційного стану.
Що залишається за кадром
Образ «світлої дівчини» з соціальних мереж — це лише невелика частина реального життя Валерії. Вона обирає ділитися з аудиторією позитивними моментами, тоді як 99% її внутрішніх процесів, боротьби та пошуків залишаються прихованими від публіки.
Перемогти кризу: шлях до себе
Проживання глибокої психологічної кризи дозволило Валерії скинути «пластикові маски» і почати жити справжнім життям. Вона впевнена, що біль потрібно не приховувати, а проживати, адже тільки через зцілення та прийняття себе стає можливою справжня гармонія.
Принципи любові та самоповаги
В основі всіх рішень Валерії лежить запитання: «Чи є в цьому любов і краса?». Цей критерій допомагає їй долати досвід нелюбові, з яким стикається кожен, і будувати життя на фундаменті поваги до власної особистості.
Робота грумером як джерело натхнення
Вибір на користь професії грумера під час кризи став для письменниці методом відсторонення від рутини та новим джерелом сюжетів. Подорожі до різних домівок, де вона працює з тваринами, дарують їй унікальну можливість спостерігати за людськими долями та вести глибокі діалоги, які стають підґрунтям для майбутніх текстів.
Досвід живих розмов
Професія грумера дарує Валерії доступ до щирості, якої важко досягти в звичайному житті. Господарі тварин часто відкриваються їй, говорячи про найбільш інтимні теми — від самотності до природи боротьби, що стає безцінним досвідом для письменниці-дослідниці.
Тварини як дзеркало людини
Світ тварин, за словами Валерії, висвітлює справжню суть людини, де поряд можуть співіснувати ніжність і жорстокість. Робота з різними породами навчила її бачити те, як люди ставляться до слабших, що зрештою визначає саму природу людської особистості.
Автобіографічність у творчості
Хоча герої Валерії мають реальні прототипи, її книги не варто сприймати як документальні біографії. Письменниця підкреслює, що художня вигадка — це спосіб інтерпретувати власні почуття, перетворюючи особистий біль на універсальну історію.
Очікування від нової книги
Наступний твір авторки відмовиться від магічного «наїву» на користь аналітичного підходу та глибоких діалогів. Валерія планує зробити ставку на кінематографічність, прагнучи створити «літературний репортаж», де дійсність відчуватиметься читачем на дотик і смак.
Творчість як лікування
Періодичні паузи в роботі над романом стали для Валерії терапією, під час якої вона виплескувала негатив у «чернетки для шухляди». Вона переконана, що завершувати важливий твір варто лише після того, як вдалося знайти внутрішню опору та зцілитися.
Міфи про письменників
Валерія відкидає стереотипи про те, що письменник повинен страждати, жити в аскезі чи обов’язково вдаватися до шкідливих звичок заради натхнення. Вона вважає, що успіх автора полягає не в проходженні курсів, а в умінні жити повним життям і мати щось важливе, чим хочеться поділитися зі світом.
Щоденна рутина майстра
Робота над книгою для Валерії — це не просто процес писання, а ретельна робота зі словом, яке вона «тестує» на слух. Аудіальне сприйняття допомагає їй обирати найбільш вишукані мовні форми, через які вона відчуває власну красу та зв’язок із мовою.
