Красиві вірші про осінь українською мовою

Осіння поезія: настрій, що зігріває душу

Осінь — це найкращий час для споглядання, роздумів та читання зворушливої поезії. Ми підготували добірку найкращих віршів про цю чарівну пору, які допоможуть вам відчути особливу атмосферу затишку, легкої ностальгії та краси.

Вірші, сповнені осінньої меланхолії

Ці поетичні рядки найкраще передають зміну пір року, перехід від літнього тепла до прохолодної золотої осені. Вони нагадують про плинність часу та красу природи, що готується до відпочинку.

***
А завтра нас усіх чекає осінь –
Красива, фантастична, золота!
І вересневі ранки – теплі, босі,
І вечори, й холодна ніч густа…

І кава ароматна на світанні,
І неба ясно-синя височінь…
Нехай ця осінь втілює бажання,
Тож відпускайте мрії вдалечінь!
Вікторія Чорній

***
Красива осінь вишиває клени
Червоним, жовтим, срібним, золотим.
А листя просить: – Виший нас зеленим!
Ми ще побудем, ще не облетим!

А листя просить: – Дай нам тої втіхи!
Сади прекрасні, роси – як вино…
Ворони п’ють надкльовані горіхи.
А що їм, чорним? Чорним все одно.
Ліна Костенко

***
І дощ, і ранок, і осіння мряка,
І трішки сумно, що нема тепла…
Це на прощання вересень заплакав,
Бо осінь його далі повела…
Вікторія Чорній

***
Зібравши в кошик зорепади,
У глечик сонячне тепло,
Через оливкові левади
Русяве літо побрело.

Іще на згадку запалило
Лампадки яблук золотих.
Курилось осені кадило
Між кедрів темних і густих.

Легкий посріблений серпанок
Осяяв вересня чоло,
У тишу приспаних альтанок
Сухого листя намело.

І на грибній пахучій юшці
Настояв ліс легкий ефір,
Дріма на ситцевій подушці
Медове сонце поміж гір.

І вже змирилася природа
З осіннім шепотом журним,
Та досі сниться літня врода
Вагітним яблунькам рясним.
Наталя Данилюк

***
Вечір. Сутінки. Темніє,
Жовтень листям шурхотить…
Тільки осінь так уміє:
Ось він день – і ніч за мить…
Ніби вчора було літо,
А тепер – в повітрі дим…
Закружляв нас долі вітер,
тільки б встигнути за ним…
Вікторія Чорній

***
Зриває жовтень вересневі маски,
Та холод за вікном, а не в душі!
Бо створювати миті, наче з казки,
Допомагає кава, і вірші…
Вікторія Чорній

***
Що за диво — осіння палітра!
Сум і радість в пейзажі звучить.
Онде квітка остання розквітла,
Павутинка в повітрі летить.
Листя золотом щирим палає
Під промінням осіннім палким.
Вітерець між гілками зітхає,
Зачарований дивом таким.
Ну, а небо — безмежне і синє
Заворожує серце умить.
Подих вітру — і листя осіннє
Все летить, все летить і летить…
Надія Красоткіна