Ще раз про користь практики, або Як розвинути у дітей сприйняття інформації?

Для школяра процес пізнання світу пов’язаний з певними зусиллями. І завдання педагога — вже з молодших класів школи розвивати в дітях адекватне сприйняття інформації, підвищувати рівень цього сприйняття. Тим більше, що сьогодні існує безліч чудових методик, завдяки використанню яких вчитель може навчити школяра відокремлювати зерна від плевел, корисну інформацію запам’ятовувати, а іншу — безжально відсіювати, тобто просто не сприймати.

Обговорити статтю
Опублікувати свій матеріал

Трохи про процес сприйняття інформації

Феномен сприйняття вивчається психологами довго і плідно. Ще радянський психолог Олександр Лурія говорив про те, що сприйняття включає в себе чотири послідовно змінюють один одного основи:

  • виявлення;
  • розрізнення;
  • ідентифікація;
  • впізнання.

Причому кожен з цих рівнів може і повинен розвиватися і формуватися в школі.

Виявлення нового — це перше, з чим дитина стикається в початковій школі, будь сенсорний процес починається з цієї стадії. Дуже важливо, щоб на цій стадії виникало стимул для подальшого пізнання. Розрізнення, власне, і є сприйняття, як підсумок цієї операції — формування перцептивного образу, після чого стає можливим здійснення розпізнавального дії. Школяр ідентифікує інформацію, тобто ототожнює її з певними еталонами, образами, що зберігаються в пам’яті. Пізнання ж відрізняється категоризацією, тобто віднесення об’єкта до воспринимавшимся раніше класами об’єктів, після чого відбувається вилучення з пам’яті відповідного еталона.

Сказане вище показує, що процесом сприйняття інформації можна управляти ззовні, можна направляти його, а, значить, рівень сприйняття інформації школярем можна підвищити.

Цікаво? Значить, запам’ятається!

Які ж методи підказує сьогодні вчителю досвід світового педагогічного процесу?

Самий простий і дієвий — зробити інформацію цікавою для школярів. А для цього вона повинна бути сучасною, зрозумілою, але… злегка недосказанной. Наприклад, на уроці літератури в гуманітарному десятому класі можна розповісти про те, що Федір Достоєвський створив цілу галерею типів філософських, в яку увійшли Розкольників, Альоша Карамазов, Великий Інквізитор, Сонечка Мармеладова, князь Мишкін і інші… Всього 15 персонажів. Якщо їх не назвати — у школярів проявиться і бажання з’ясувати, хто ж ці відсутні «експонати» галереї, і прагнення сприйняти нову інформацію, прочитавши твори, де фігурують ці герої.

Метод же постійного читання і «розжовування» прочитаного зазвичай дає сумні результати: так, вже через два тижні, як показують дослідження, у школяра в пам’яті залишиться не більше 10% від обсягу прочитаного. Що свідчить про те, що інформація прийнята до відома, але без належного сприйняття благополучно забута!

Важливу інформацію підносимо вранці!

Багато школярі думають, що фізкультуру і праці ставлять в розкладі останніми уроками тільки для того, щоб з них зручніше було тікати. Насправді це теж один із способів активізувати сприйняття інформації: дослідження, проведені в 2015-2016 рр. вченими Московського соціально-педагогічного інституту більш ніж в 20 столичних школах, показали, що найважливішу інформацію, яку запам’ятати не завжди легко, потрібно підносити в проміжку між 9 і 11 ранку, тобто на 2-3 уроці.

Відповідно, особам, складовим шкільний розклад, самі «важкі» уроки треба ставити саме в цей час. Інформація буде сприйматися учнями легше, а головне — в цей час найбільший ефект мають «творчі» методи роботи на уроці. Наприклад, метод роботи з кейсами або підготовленими у складі команди презентаціями.

Враховуючи, що завдання кращого сприйняття інформації ми будемо вирішувати невеликими 5-хвилинними приблизно тренуваннями, оптимальним варіантом буде введення таких завдань приблизно на 10-20-й хвилинах уроку, коли учень вже «розігрівся» для «прийому» інформації, але ще не встиг втомитися від неї.

Загадки сприйняття стимулюють його розвиток

Починаючи з 5-6 класу середньої школи, слід впроваджувати у структуру уроку своєрідні загадки і ілюзії сприйняття. Це дозволяє почати розвивати такий рівень роботи з інформацією, як її впізнання. Причому робити це слід поступово, так, щоб загадка була вкорінена в тканину і структуру уроку.

Наприклад, після показу на уроці історії якого-небудь історичного живописного полотна, можна спробувати показати школярам найвідомішу (але молодшому поколінню, швидше за все, незнайому) картинку зі «старою» і, одночасно, «молодий» жінкою:

Якщо вірити одному з батьків-засновників західної когнітивної психології Роберту Солс, більшість (близько 70-80%) учнів після 1-1,5-хвилинного перегляду побачать в цій картинці молоду жінку, і це означає, що з їх сприйняттям інформації все добре, треба тільки постаратися зробити його більш жорстким, вибірковим. А ось ті деякі, хто розгледить на картинці стареньку, вже мають достатньо адаптованим поглядом на незнайому зорову інформацію.

Зазначимо, що для «чистоти» експерименту проводити його слід тільки з тими школярами, які ще не намагалися розгадати і не розгадували цю «загадку сприйняття» раніше. Для решти варто попрацювати з новими загадками, причому не лише зорових, але й слуховими, адже чималу частку інформації учні сьогодні сприймають виключно на слух!

Більше активності!

У сучасній психології загальновизнано, що поліпшити сприйняття інформації можуть активні дії, такі, як участь у проблемної дискусії на тему уроку (наприклад, «Історія: імпровізація чи вирок?») або, якщо мова йде про старшокласників — виступ із заздалегідь підготовленою промовою на задану тему, наприклад, «Суд над свободою».

Незаперечним доказом того, що інформація, сприйнята і «переварена» таким чином, залишається в голові надовго, є факт, що в нашій пам’яті через 2 тижні після роботи з такого роду даними залишається від 60 до 80% від початкового об’єму. См. статтю Які методи навчання найефективніші.

Крім того, вчителеві потрібно постаратися включити в канву навчального процесу такі види робіт, як покази презентацій, розроблених школярами, їх імітацію реального життєвого досвіду (наприклад, у формі рольових ігор), реальну роботу з текстами та іншими джерелами інформації. Все це також суть форми активного сприйняття інформації, а значить, і великий обсяг їх закарбується в пам’яті надовго!

А ось читання і сприйняття слів на слух, вивчення ілюстрацій, навіть прослуховування музичних фрагментів і перегляд відео не сприяють прогресу в сприйнятті інформації, оскільки в основі їх лежить пасивна складова. Сказане не означає, що ці методи потрібно виключити зі шкільного викладання (це і навряд чи можливо), але методи активного сприйняття інформації повинні поступово витісняти стандартні.

Рівняйся на рівного!

Метод розвитку сприйняття «Рівняйся на рівного!» грунтується на тому, що для школярів, особливо середнього і старшого віку дуже важливо ні в чому не відстати від однокласників.

Розглянутий метод реалізується в парах або невеликих (по 5-6 чоловік) командах однокласників. Учитель, пропонуючи школяреві вирішити складне завдання, що вимагає роздумів, залучення додаткового матеріалу, нарешті, звернення до свого життєвого, нехай і не дуже великим, досвіду може розраховувати на те, що по-перше, учню не захочеться підвести свою команду, а, по-друге, йому не захочеться поступитися в знаннях, уміннях своєму однокласнику, та ще й на очах усього класу. І це небажання поступитися змусить багатьох школярів зробити зусилля над собою, результатом якого стане більш ефективне засвоєння нового.

Конкретний приклад реалізації методу: на уроці суспільствознавства в 10-му класі тема розбирається «Глобальні проблеми сучасності». Клас ділиться на микрокоманды по 3 людини в кожній команді, задача кожної з команд — підготувати презентацію на заздалегідь обумовлену тему: «Політичні глобальні проблеми», «Демографічні глобальні проблеми», «глобальні Екологічні проблеми» і т. д.

Після виступу всіх команд вчитель ставить завдання підготувати приклади з особистого досвіду школярів, як глобальні проблеми відбиваються на житті їхньої родини. Лише та група, яка готувала «політичні проблеми», підбирає приклади для презентації «Екологічні глобальні проблеми», група, яка виступила з цією презентацією шукає ілюстрації в темі «Демографічні проблеми» і т. д. Бажання не відстати від однолітків підхльосне хлопців до того, щоб поглянути на проблему більш глибоко підійти до виконання завдань не формально, а, що називається, перейнявшись їм. Ну а підготовка презентації та її пояснення, яке, як ми пам’ятаємо, є активною формою роботи з інформацією, тільки підсилюють позитивний ефект методу.

Трохи про авторитет вчителя

На закінчення хочеться згадати про такому важливому моменті, як відношення в класі до особистості вчителя. Він повинен бути авторитетом. Тому що інформацію, відтворену людиною, яка не має ваги в очах школярів, і сприйматимуть як другорядну, «погану», «не має ваги». А таке ставлення, як ви розумієте, не сприяє пробудженню бажання розвиватися.

Як би не банально це звучало, вчитель повинен любити свою роботу, показувати школярам, що він зацікавлений донести до них щось нове, а у відповідь і учень буде не прямолінійно заучувати матеріал, по суті, не сприймаючи його, а намагатися ідентифікувати сказане, виходячи тим самим на новий рівень освоєння інформаційного поля.

Звичайно, для досягнення більшого педагогічного ефекту бажано поєднувати декілька методів розвитку сприйняття в учнів, тим більше, що в сучасних умовах хорошого технічного забезпечення більшості шкіл РФ, зробити це не так важко!

Про автора: Востріков Ігор Володимирович, кандидат філософських наук, доцент, доцент на кафедрі філософії Астраханського державного університету. Джерело ілюстрації.